ул. Александра Довженка,
дом 2
, оф. 41, г. Киев, 03057
Украина
+380 (44) 456-08-22

Возмещение вреда при ДТП с учетом ППВС от 01.03.2013 года

Спори з приводу відшкодування шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди є однією із найпоширеніших категорій цивільних справ. Причиною того є неналежний контроль зі сторони органів ліцензування, МТСБУ та Нацкомфінпослуг. Відповідні органи покликані здійснювати контроль за страховиками щодо здійснення страхових виплат та платоспроможності страхових компаній.

В результаті неналежного контролю більшість страхових полісів придбаваються виключно для пред'явлення працівникам державтоінспекції.

Такі поліси гарантують їх власникам, що страхові організації будуть відшкодовувати спричинені ними збитки. Гірші наслідки від таких полісів можуть наставати тільки для осіб, яким було спричинено шкоду внаслідок ДТП.

 

У випадку якщо страхова компанія винуватця ДТП є неспроможною або неналежно виконує свої обов'язки, потерпіла особа вимушена звернутися до винуватця ДТП із цивільним позовом про відшкодування спричиненої шкоди. За загальним правилом, винуватець ДТП зобов'язаний відшкодувати таку шкоду незалежно від того, чи зверталася потерпіла особа до страхової організації. Відповідна практика підтверджується численними рішеннями судів за результатами розгляду цивільних та господарських спорів.

01 березня 2013 року Пленумом Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ було прийнято постанову Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4. Постанова містить роз'яснення щодо вирішення спорів про відшкодування шкоди спричиненої внаслідок експлуатації транспортних засобів.

Пленум ВССУ звернув увагу суддів на участь страхових організацій в таких категоріях справ. Відповідно до позиції Пленуму ВССУ відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП можливе виключно за умови, якщо потерпіла особа зверталася до страхової організації та:

  • страхова організація не відшкодувала спричинену шкоду, або;
  • розмір шкоди не покривається розміром страховки.

Відповідно до п. 16 ППВСУ непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. Пленум ВССУ також наголосив на необхідності залучення в якості співвідповідача страхову організацію.

На наше переконання, таке роз'яснення значно звужує права потерпілої особи в порівнянні із правами передбаченими діючим законодавством. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Покладення судом на потерпілого обов'язку звернутися до страхової організації, невиконання якого може стати підставою для відмови в задоволенні позову, є розширеним тлумаченням змісту ч. 1 ст. 1194 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідна норма встановлює лише обов'язок винної особи компенсувати шкоду, яка не була покрита страховим відшкодуванням. Натомість, відповідна норма не встановлює підставу для звільнення винної особи від відшкодування спричиненої нею шкоди, якщо таке відшкодування може бути здійснено за рахунок страхової організації. Підстави для відмови в позові (відмови у праві на захист) може бути закріплено виключно законами, і аж ніяк не роз'ясненнями ВССУ.

Із застосуванням відповідного роз'яснення потерпіла сторона залишається абсолютно незахищеною. Згідно позиції ВССУ питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка.

Абсолютно зрозуміло, що винуватець ніколи не надасть згоду на відшкодування шкоди за його рахунок. Натомість пред'явлення страхового поліса, навіть якщо страхова компанія є "фіктивною", перебуває в процесі банкрутства чи є, просто, несумлінним страховиком, надасть змогу зняти відповідальність із винуватця ДТП. Потерпіла особа залишається один на один зі своєю проблемою.

Незважаючи на відповідне роз'яснення, існують деякі способи вирішення відповідної проблеми. Перед тим як звернутися із позовом до винуватця ДТП потерпілому варто звернутися до страхової організації із заявою про погодження розміру та отримання відшкодування. Відповідно до ст. 36.2 Закону № 1961-IV страхова організація протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язана прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Отже, звернення із позовом до потерпілої особи може бути лише після спливу 90 денного строку з дня узгодження із страховою організацією розміру страхового відшкодування. Після спливу відповідного строку можна доводити факт неможливості стягнення з страхової організації, і, керуючись ст. 1194 ЦК України вимагати відшкодування за рахунок винуватця ДТП.

Ситуація із страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів потребує докорінних змін на рівні системи страхування із внесенням змін до законодавства. На даний час, особа, яка застрахувала свою відповідальність в сумлінного страховика є абсолютно незахищеною, якщо винуватець ДТП придбав дешевий страховий поліс. На наше переконання, необхідно змінити систему обов'язкового страхування цивільної відповідальності та передбачити, що відшкодування здійснюється страховою організацією, в якій придбала поліс потерпіла особа, а не винуватець ДТП. Відповідна модель дещо схожа із КАСКО, проте може бути більш доступною для страхувальників.

В результаті буде досягнуто наступне:

  • страхувальники будуть зацікавлені в укладанні договорів страхування із надійними страховими організаціями, а не купувати дешеві страхові поліси;
  • збільшаться прибутки страховиків від укладення договорів страхування;
  • на ринку зменшиться кількість ненадійних, неплатоспроможних та непорядних страхових організацій;
  • зменшиться навантаження на судові органи, і, нарешті головне;
  • потерпіла особа буде впевнена у здійсненні виплата при настанні страхового випадку.

Вверх