The issue of jurisdiction over corporate disputes: comparative legal aspects

У науковій літературі поняття підвідомчості тлумачиться по-різному. Деякі науковці визначають підвідомчість через компетенцію органу. Судова підвідомчість – це частина судової компетенції, коло справ, які підлягають вирішенню в судах [3, 117; 6, 63-64; 8, 171]. Інші автори визначають підвідомчість як властивість справ, унаслідок якої вони підлягають розв'язанню певними органами [1, 83]. Вважаю, що підвідомчість – це властивість юридичної справи. Залежно від матеріальної специфіки правового спору обумовлюється специфіка органів, які вирішують спір, та ті чи інші процесуальні особливості вирішення спору.

В ст.12 ГПК України поняття підвідомчості розкривається через перелік категорій прав, які підпадають під юрисдикцію господарських судів. Особливістю корпоративних спорів у порівнянні з іншими категоріями спорів, підвідомчими господарським судам, що передбачені ст. 12 ГПК України, є те, що до них не застосовується предметно-суб’єктний критерій. Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, становлять окрему категорію справ, які підвідомчі господарським судам незалежно від суб’єктного складу учасників [4].

Щодо законодавчого регулювання питання підвідомчості корпоративних спорів, то необхідно виділити два періоди: до 29.12.2006 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів» від 15.12.2006 року) та після.

Саме цей Закон України вніс зміни до ст. 12 ГПК України, яка в п.4 ч.1 ст. 12 ГПК України сьогодні встановлює виключну підвідомчість господарським судам корпоративних спорів, зокрема справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

На мій погляд, зміни від 15.12.2006 року щодо виключної підвідомчості корпоративних спорів господарським судам є вірним по ряду причин. По-перше, наявність альтернативної підвідомчості даної категорії спорів, в силу їх суб’єктної множинності, є недопустимою, оскільки має наслідком виникнення паралельних процесів, може породити конкуренцію судових актів, і, як наслідок, відсутність реального судового захисту. По-друге, корпоративні спори в більшості випадків носять економічний характер та їх розгляд господарськими судами є доцільним з точки зору спеціалізації судів.

Нажаль, дані зміни викликані не системним реформуванням корпоративних відносин, потреба в якому назріла вже давно, а намаганням терміново зламати найбільш типові схеми роботи рейдерів [13, 69]. Значну частину спорів, пов’язаних з набуттям, припиненням корпоративних прав, залишилась поза юрисдикцією господарських судів. І це йде в розріз з головною метою прийнятого 15.12.2006 року Закону України [11, 97].

Буквальне тлумачення п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України дає можливість виділити дві категорії спорів, підвідомчих господарському суду: 1) будь-які справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув; 2) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, проте лише ті, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства [3].

В силу імперативного характеру норм ГК України та ГПК України, а також неможливістю їх розширеного тлумачення, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності суб’єктів господарювання:

• які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні підприємства тощо), якщо стороною в справі є фізична особа;
• якщо в такій справі в якості сторони виступає не учасник (засновник, акціонер) товариства, в тому числі той, що вибув. Зокрема – спадкоємець учасника; але щодо акціонерних товариств слід зазначити, що відсутня процедура вступу до товариства, на відміну від інших організаційно-правових форм;
• за позовами контролюючих органів та органів реєстрації про визнання недійсними засновницьких документів та про припинення юридичної особи (такі спори, як публічно-правові відносяться до компетенції адміністративних судів) [10];
• спори про визнання недійсним рішень загальних зборів акціонерів щодо зняття з посади, відсторонення, відкликання членів органів управління товариством, які вступили у відносини на підставі трудового договору.

Законодавець окремо зазначає, що до підвідомчості господарських судів не належать трудові спори, навіть якщо суб’єктами спірних правовідносин є учасники товариства. Якщо спір виник з трудових відносин він належить до компетенції загальних судів. У даному аспекті потребує уваги аналіз співвідношення ч. 3 ст. 99 ЦК України, за якою члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов’язків, та трудового законодавства, яке передбачає вичерпні підстави [12, 74].

Вважаю, що в ст. 12 ГПК України міститься процесуальне визначення корпоративних відносин, на відміну від понять, закріплених ГК та ЦК України. Таке формулювання має на меті визначити сферу дії ГПК України, але воно не може не викликати питань та заперечень. Крім того в ГПК України законодавець позначив вузьке коло відносин в якості корпоративних, обмежившись відносинами між учасниками та господарськими товариствами. Тим самим законодавець не вважає корпоративними відносинами між кооперативом та членами кооперативу [16, 7].

Вважаю, що слід в ст. 12 ГПК закріпити положення не лише щодо виключної підвідомчості справ з корпоративних правовідносин в господарських товариствах, але також і в виробничих кооперативах, інших господарських організаціях, статутний фонд (майно) яких поділяється на частки, щодо яких існують корпоративні права. Тобто нагальною є необхідність приведення у відповідність ст. 12 ГПК України із ст. 167 ГК України.

На думку В.В. Соловйової, при буквальному тлумаченні п. 1 ч. 4 ст. 12 ГПК України, господарському суду підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, лише між учасниками (засновниками, акціонерами) та господарським товариством. Справи між самим учасниками (засновниками, акціонерами) підвідомчі господарському суду тільки у разі, якщо підстави та предмет спору стосуються створення, діяльності, управління та припинення діяльності товариства. У зв’язку з цим виникає питання, чи підвідомча господарському суду справа за участю фізичної особи (не суб’єкта господарської діяльності) у спорі, який виникає з корпоративних відносин між самим учасниками (засновниками, акціонерами), і не стосується створення, діяльності, управління та припинення діяльності господарського товариства [15, 75]. Як приклад таких справ можна навести спори між учасниками, які виникають з приводу спадкування, відчуження або застави одним з учасників (засновників, акціонерів) своєї частки (акцій) в статутному фонді.

Інститут підвідомчості відсутній в багатьох правових системах зарубіжних держав. В більшості держав поняття, відоме нам як «підвідомчість», визначається терміном «підсудність» (фр. competence, англ. jurisdiction, італ. competenza). В німецькому та іспанському праві існує термін підвідомчість [7, 62].

В більшості держав світу існують спеціалізовані комерційні або економічні суди. В Франції компетенція торгових судів визначена Торговим кодексом Франції. В предметну компетенцію торгових суді входять корпоративні спори [5, 285]. У Франції не береться до уваги суб’єктний критерій корпоративних спорів. Важливим є лише характер спірного правовідношення.

В Німеччині компетенція судів визначені Законом про судоустрій від 27.01.1877 року. Спори, що виникають між членами торгового товариства визнаються торговими та підлягають розгляду в Торговій палаті суду земель. П. 4 ст. 95 Закону про судоустрій передбачає наступні види корпоративних спорів: 1) між членами торгового товариства; 2) між товариством та його членами; 3) між членами негласного товариства; 4) між керівником товариства та такими особами як ліквідатор, члени товариства та саме товариство [2, 98].

У Великобританії поряд із Комерційним судом (Commercial Court), який є частиною королівської лави Високого суду, в деяких містах функціонують спеціалізовані торгові суди (mercantile court). Корпоративні спори можуть розглядатися як в судах графств, так і в Високому суді (спори розподіляються в залежності від ціни позову). В Високому суді розгляд цієї категорії справ віднесений до відання канцелярського відділу, а саме суду по справам компаній. Тут розглядаються всі спори, що виникають із відносин, що регулюються Актом про компанії 2006 року [13, 122].

В США корпоративні спори не відносять до компетенції федеральних судів, оскільки корпорація визнається резидентом штату, якщо вона в ньому створена або здійснює на його території свою діяльність. Хоча можуть бути випадки коли спір буде розглянутий федеральним судом, якщо зачіпається федеральне законодавство [9, 84].

Список використаних джерел

1. Арбітражний процес: Навчальний посібник / Д.М. Притика, М.І.Тітов, В.С. Щерибина та ін. – Харків: Консум, 1999. – Ч.ІІ. – С.83
2. Давтян А.Г. Граждансоке процессуальное право Германии / А.Г. Давтян. – М.: Городец, 2000. – 320 с.
3. Мусин В.А. Гражданский процесс: Ученик / под ред. В.А. Мусина, Н.А. Чечиной, Д.М. Чечота – 2-е изд. – М.: Фирма Гардарика, 1996. – 480 с.
4. Науковово–практичний коментар від 05.06.2008, «Науково-практичний коментар до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України». [Електронний ресурс] / В.Е.Беляневич. – К. : ІАЦ «Ліга», 2009. – Правова система “Ліга:Закон Преміум”, версія 8.1.5.
5. Судебные системы европейских стран. Справочник / Перевод з франц. Д.И. Васильева и с англ. О.Ю. Кобякова. – М.: Межд. отношения, 2002. – 336 с.
6. Тертышников В.И. Гражданский процесс. Курс лекцій / В.И. Тертышников. – 2-е изд., с зим. доп. – Харьков: Рирег, 1995. – 158 с.
7. Шак Х. Международное гражданское процессуально право. Учебник. Пер. с нем. / Х. Шах – М.: БЕК, 2001. – 560 с.
8. Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник / М.Й. Штефан. – К.: Ін Юре, 1997. – 608 с.
9. Шумилов В.М. Правовая система США / В.М. Шуми лов. – М.: ДеКа, 2003. – 400 с.
10. Бейцун І.В. Проблемні питання практики розгляду судами корпоративних спорів / І.В. Бейцун // Вісник господарського судочинства. Вищий господарський суд України. – Київ, 2007. – № 6. – С. 113-120.
11. Богунов В.Корпоративные споры: вопрос подведомственности / В. Богунов // Правовой аспект. – 2009. – 1№11(899). – [Електронний ресурс]. – К. : ІАЦ “Ліга”, 2009. – Правова система “Ліга:Закон Преміум”, версія 8.1.5.
12. Демченко С.Ф. Деякі проблеми судової практики вирішення корпоративних споров / С.Ф. Демченко // Вісник господарського судочинства / Вищий господарський суд України. – Київ, 2007. – № 6. – С. 94-99.
13. Кравчук В.М. Підвідомчість корпоративних спорів / В.М. Кравчук // Вісник господарського судочинства / Вищий господарський суд України. – Київ, 2007. – № 4. – С. 69-76
14. Кудрявцева Е. Рассмотрение коммерческих и торговых дел в английском гражданском процессе / Е. Кудрявцев // Хозяйство и право 2004. - №11. – С.122-133
15. Соловйова В.В. Проблемні питання визначення підвідомчості справ у спорах, пов’язаних з корпоративними відносинами у господарських товариствах / В.В. Соловйова, С.В. Томчишен // Актуальні питання цивільного та господарського права : науково-практичне видання. – Харків, 2007. – № 2/3. – С. 69-85.
16. Спасибо-Фатєєва І.В. Деякі аспекти вирішення корпоративних спорів: співвідношення цивілістичного та трудового регулювання / І.В. Спасибо-Фатєєва // Юридичний радник : журнал юристів України / Юридично-видавниче приватне підприємство "Страйд". – Харків, 2008. – № 3. – С. 6-11.