Події останніх двох років зумовлюють потребу у ґрунтовному аналізі правового регулювання та переосмисленні основних принципів щодо виготовлення і обігу зброї в Україні. За даними СІПРІ [1] Україна з 2008-по 2012 роки посідала дев'яте місце поміж найбільших експортерів зброї у світі. Країна, яка посідає 9-те місце серед найбільших експортерів зброї, неодмінно повинна бути взірцем відносно рівня правового регулювання.
Спробуємо проаналізувати стан вітчизняного законодавства, яке регулює виробництво зброї в Україні.Перша частина статті буде присвячена ринку зброї невійськового призначення та порядку здійснення виробничо-господарської діяльності.
Нормативно-правове регулювання: основні нормативні акти
13 січня 2005 року Верховною радою України знято обмеження на виготовлення та реалізацію військової зброї та боєприпасів до неї тільки державними підприємствами. Це призвело до скасування державної монополії на виготовлення військової зброї. Фактично, з 2005 року будь-яке підприємство може здійснювати виготовлення зброї як військового, так і невійськового призначення. Попри скасування державної монополії підприємницька діяльність з виготовлення військової та невійськової зброї має свої відмінності в нормативному регулюванні.
У вітчизняному законодавстві відсутній закон, який би визначав основні принципи та норми, направлені на регулювання ринку зброї. Історичною причиною відсутності такого єдиного закону можна назвати дію постанову ВР України ""Про право власності на окремі види майна"" від 17 червня 1992 року №2471-XII, якою було затверджено перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб, інших держав на території України.
На даний час, положення постанови є діючими та, на думку автора, такими, що суперечать вимогам Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Постанова ВР України №2471-XII є доволі унікальним нормативно правовим актом, оскільки вона ухвалювалася в період, коли Верховна рада України була наділена спеціальними повноваженнями щодо встановлення прав та обов'язків не законом, а постановою. Наразі, види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
За своєю правовою формою постанова ВР України ""Про право власності на окремі види майна"" не є законом, тому вона не може встановлювати відповідні обмеження. Крім того, дана постанова приймалася на виконання до Закону України ""Про власність"", який на даний час втратив чинність.
В аспекті виробництва зброї, постанова ВР України ""Про право власності на окремі види майна"" встановлює обмеження лише щодо громадян та юридичних осіб-нерезидентів. Тобто, юридичні особи, які є резидентами України не підпадають під дію відповідного обмеження. Однак, дія відповідною постанови обмежує імпорт військових технологій та розміщення на території України потужностей провідних світових виробників зброї.
Наступним нормативно-правовим актом, який можна з впевненістю назвати основним, є наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. №622 ""Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів "" (надалі Інструкція №622).
Законодавець здійснює поділ всієї зброї на зброю військового та невійськового призначення. Відповідно до п. 8.1 Інструкції №622 дозвільна система МВС поширює свою дію на обидва види. Таке регулювання не можна назвати правильним, оскільки відповідна інструкція затверджена МВС України. Дозволи на відкриття та функціонування підприємств і майстерень з виготовлення і ремонту вогнепальної зброї видаються УГБ (ВГБ) ГУМВС, УМВС. Відтак, в певній частині контроль за виготовленням армійської зброї також здійснює МВС України, що є нелогічним.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції №622 встановлено, що строк дії дозволівна виготовлення, зберігання та використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, які видаються на ім'я керівників підприємств, установ і організацій, а також громадянам, - 3 роки.
Слід зазначити, що Інструкція №622 жодним чином не регулює відносини щодо виготовлення та обігу зброї, яка працює за іншими принципами ніж вогнепальна (наприклад: приведення в рух снаряду за допомогою електромагнітних прискорювача мас (гармата Гауса); відсутність снаряду як такого (лазерна зброя, particle-beam weapon) тощо.). В цій частині дана інструкція є застарілою та позбавлена правової еластичності.
Порядок здійснення господарської діяльності з виробництва зброї невійськового призначення
Для початку здійснення господарської діяльності з виготовлення неармійської зброї необхідно пройти два етапи дозвільної системи: 1) одержати дозвіл на відкриття та функціонування підприємства, та 2) одержати ліцензію на виготовлення зброї.
Дозвіл на відкриття та функціонування підприємств з виготовлення зброї не має жодного відношення до відкриття (реєстрації) підприємства як суб'єкта господарської діяльності. Процедура заснування та реєстрації підприємства з виготовлення зброї не відрізняється від процедури реєстрації звичайного підприємства. На наш погляд, є лише певні особливості щодо складу засновників. Постановою №2471-XII визначено, що зброя не може перебувати у власності юридичних осіб іноземних держав. Виникає колізія зі статтею 63 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 63 ГК підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.
Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо господарсько-організаційної форми підприємства (приватне підприємство, господарське товариство тощо.), розміру статутного капіталу, структури власності і т.п. Відмінність полягає лише в тому, що засновники повинні зазначити відповідний код виду економічної діяльності. Після заснування підприємства розпочинається процедура одержання відповідних дозволів та ліцензій, впорядкування трудових відносин та відносин інтелектуальної власності, а також сертифікація продукції.
Порядок одержання дозволу на відкриття та функціонування підприємств з виготовлення зброї
Дозволи на відкриття та функціонування підприємств і майстерень по виготовленню вогнепальної зброї видаються відповідно до пункту 11.4 глави 11 розділу II Інструкції №622. Порядок та перелік документів для одержання дозволу на виготовлення зброї аналогічний порядку одержання дозволу на зберігання та використання зброї. Відсутність самостійного регулювання може породжувати правову невизначеність щодо переліку вимог, що суперечить основним принципам дозвільної системи. Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ ""Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності"" виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються перелік та вимоги до документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.
Так, керівник підприємства подає заяву в якій зазначає найменування та вид (класифікація) зброї, яка планується до виготовлення. Спірним залишається питання чи необхідно вказувати заплановану до виготовлення кількість продукції, адже для одержання дозволу на зберігання та використання зброї обов'язково вказувати також її кількість.
До заяви долучаються дані про осіб, які відповідають за виготовлення, зберігання та осіб, які мають доступ до зброї, у тому числі про працівників охорони (прізвище, ім'я, по батькові, дата, місце народження і проживання, відомості про попередню трудову діяльність), медичні довідки, копії договорів страхування, довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування.
Керівник підприємства повинен визначитися із особами, які є відповідальними за зберігання на виробництві зброї чи її основних частин та подати наказ про призначення таких осіб. Наказ оформляється в довільній формі з урахуванням вимог трудового законодавства.
Для одержання дозволу необхідно сплатити державне мито та долучити до заяви оригінал квитанції для підтвердження сплати.
У випадку, якщо дозвіл на відкриття функціонування підприємства видається вперше процес ускладняється створенням спеціальної комісії, яка складається з уповноважених представників компетентних державних органів та представників підприємства.
Після одержання дозволу підприємство має можливість звернутися за одержання ліцензії на виробництво вогнепальної зброї. Слід також зазначити, що процес виробництва зброї може вимагати також зберігання боєприпасів до неї, використання (перевірка), що, в свою чергу, потребує окремих дозволів: дозвіл на зберігання та використання зброї.
Розробка технічних умов
Технічні умови є обов'язковими, оскільки в процедурі одержання ліцензії їх подання є обов'язком. В Україні існують лише окремі загальні стандарти та стандарти для окремих видів зброї. Приміром:
- ДСТУ ГОСТ 28653:2009 Зброя стрілецька. Терміни та визначення понять;
- СОУ 78-19-001:2007 ""Пістолети, револьвери та інші короткоствольні пристрої несмертельної дії. Загальні технічні умови"";
- СОУ 78-19-002:2010 ""Пістолети та револьвери стартові. Загальні технічні вимоги, вимоги безпеки. Методи контролювання"";
- СОУ 78-19-006:2011 ""ЗБРОЯ СТРІЛЕЦЬКА НЕЙТРАЛІЗОВАНА. ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ."", і т.д.
Єдиного стандарту (ГОСТу, ДСТУ) на зброю немає, тому виробники вимушені розробляти власні технічні умови на зброю, яку вони планують виготовляти. Розробка власних технічних умов є цілком логічною вимогою, оскільки кожний вид зброї виготовляється на підставі чужих розробок (патентів на винахід, технічних умов) або на основі власних. Саме тому винахідник повинен створити та зареєструвати технічні умови, на підставі який він буде здійснювати виробництво продукції, його перевірку, маркування і т.д.
Процедура розробки та реєстрації технічних умов на зброю не відрізняється від процедури розробки технічних умов для будь-яких інших видів продукції. Якщо технічні характеристики зброї є унікальними в своєму роді, то технічна документація може одержати гриф державної таємниці.
За своєю природою, технічні умови є об'єктом права інтелектуальної власності. ГОСТ, ДСТУ і подібні державні стандарти прийнято, попри хибність такої думки, вважати власністю держави, а точніше установи, яка їх розробила. Всі виключні права на технічні умови належать їх розробнику, а тому лише власних технічних умов вправі надавати дозвіл на їх використання.
Порядок одержання ліцензії: зброя невійськового призначення
Законом України ""Про ліцензування певних видів господарської діяльності"" передбачено два окремі види діяльності, які підлягають ліцензуванню: виготовлення зброї невійськового призначення та виготовлення військової зброї.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 9 ЗУ ""Про ліцензування певних видів господарської діяльності"" ліцензуванню підлягає виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду. Видача ліцензії здійснюється Департаментом громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601).
Для одержання ліцензії необхідно подати заяву, копію договору оренди приміщення чи документ, який підтверджує право власності на відповідне приміщення, технічні умови на кожний вид зброї, що вироблятимуться суб'єктом господарювання, дозвіл на відкриття об'єкта дозвільної системи, виданий органом внутрішніх справ, а також платіжний документ (квитанцію), що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.
Ліцензія на виготовлення зброї є платною та становить одну мінімальну заробітну плату (на дату написання огляду – 1218 грн.). За відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії вона повинна бути видана протягом 10 днів з моменту подання заяви.
Відмовити у видачі ліцензії можуть лише у випадку недостовірності поданих відомостей та невідповідності ліцензійним умовам, які затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України від 21 березня 2001 року №53/213 [2].
Найскладніше в одержанні ліцензії забезпечити відповідність підприємства ліцензійним умовам. Ліцензійні умови стосуються: 1) приміщень, де здійснюється виробництво та зберігання нової зброї; 2) порядку здійснення господарської діяльності.
Сертифікація продукції
Відповідно до п. 3 Ліцензійних умов суб'єкт господарської діяльності, після отримання ліцензії на провадження діяльності з виробництва зброї або боєприпасів до зброї, повинен виготовити відповідно до технічних умов дослідні зразки зброї та боєприпасів, після чого отримати на них сертифікат відповідності. Варто зазначити, що без сертифіката відповідності провадження господарської діяльності заборонено.
Відповідне положення певною мірою суперечить ч. 1 ст. 14 Декрету КМ України ""Про стандартизацію та сертифікацію"", яким визначено, що Державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання - національний орган України з сертифікації, який затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає її запровадження.
Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року №28. Серед переліку продукції відсутні будь-які види вогнепальної зброї військово та невійськового призначення (за виключенням мисливської).
Попри невідповідність п. 3 Ліцензійних умов Декрету КМ України ""Про стандартизацію та сертифікацію"" виробник вимушений буде провести сертифікацію, в інакшому випадку він може бути визнаний таким, що порушую Ліцензійні умови.
Основним завданням сертифікації є підтвердження відповідності виготовленої продукції розробленим технічним умовам.
Локальні нормативні акти: внутрішня документація
Будь-яке підприємство повинно сформувати та затвердити внутрішні нормативні акти: інструкції, положення, правила тощо. На основі цих документів відбувається організація роботи підприємства та організація праці. Для виробників зброї встановлено також обов'язок по затвердженню спеціальних актів.
Одним із таких документів є Інструкцію щодо пропускного і внутрішньооб'єктового режиму. Ліцензійними умовами встановлено, що виробник повинен мати Інструкцію щодо пропускного і внутрішньооб'єктового режиму, якою визначається режим робочого часу, запровадження постійних і тимчасових перепусток, установлення порядку входу і виходу громадян, внесення і винесення (вивезення) зброї та бойових припасів. Відповідна інструкція розробляється та затверджується керівником підприємства.
Особливості трудових відносин
На відміну від звичайних трудових відносин, де для укладання договору необхідна лише домовленість роботодавця та працівника, на підприємствах, які спеціалізуються на виготовлені зброї, необхідно також надання згода спеціально уповноваженого органу. Перед тим, як надається така згода, працівник повинен пройти певну перевірку. Для перевірки подається: список осіб із зазначенням їхніх прізвищ, імен та по батькові, дати і місця народження і проживання, відомостей щодо попередньої трудової діяльності; медичні довідки; довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування.
Пунктом 11.4 Інструкції №22 також передбачено, що необхідно подати копію договору страхування життя працівників. Законодавством не передбачено, щоб по таким страховим договорам було вже здійснено страховий внесок. Як відомо, момент набуття юридичної сили договором страхування співпадає з моментом здійснення страхованого внеску. При поданні документів на погодження трудових договорів завжди існує ризик відмови, тому правильним є подання договорів страхування без здійснення страхованого внеску.
Для отримання згоди на укладення трудового договору кандидат на роботу повинен відповідати наступним вимогам:
- не мати медичних протипоказань до виконання вказаних функціональних обов'язків та володіння зброєю;
- не притягатися до відповідальності за систематичне порушення громадського порядку, зловживання спиртними напоями чи вживання наркотичних речовин без призначення лікаря;
- не мати пред'явленого обвинувачення у вчиненні злочину, а також віддання до суду на момент укладення договору;
- не бутипозбавлений за вироком суду права займати певні посади або мати заборону на зайняття діяльністю, пов'язаною зі зброєю;
- не мати непогашену або не зняту у встановленому порядку судимість за умисні злочини, а також за злочини, учинені із застосуванням вогнепальної зброї невійськового призначення або вибухових матеріалів;
- не мати умовного засудження з іспитовим строком;
- не повинно існувати вироку суду, виконання якого відстрочено, або про засудження до виправних робіт.
Право інтелектуальної власності
Перед початком виробництва зброї підприємство повинно визначитися із технічною документацією. Технічною основою для виготовлення зброї може стати: сторонні патенти (діючі та припинені), власні розробки та удосконалення. Відповідно до Інструкції №622 підприємство може придбати зброю сторонніх виробників для науково-дослідних цілей. Механізм роботи та конструкція такої зброї може стати відправною точкою у власних розробках та удосконаленнях. У будь-якому випадку потрібно враховувати права інтелектуальної власності на таку зброю, адже окремі патенти досі продовжують діяти.
Окрім діючих патентів на зброю та її удосконалення в БД ""Винаходи (корисні моделі) в Україні"" можна віднайти ряд патентів, які припинили свою дію. Інакшекажучи, використання таких винаходів є безоплатним. Відповідно до ч. 4 ст. 6 ЗУ ""Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"" строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи. Певні види зброї не патентувалися або мають патенти, які вже припинили свою дію. Приміром АК та АКМ взагалі не патентувалися.Наявний патент WO1999005467 [3] розповсюджує свою дію лише на певні удосконалення. Сам механізм дії автомата є доступним для безоплатного використання будь-якими виробниками.
Варто пам'ятати, що створюючи нову зброю потрібно перевірити, чи не порушує виріб патентні права інших виробників. Наслідком такого порушення може стати зупинення та вилучення з обігу всієї продукції за рахунок виробника, а також застосування штрафних санкцій, компенсації та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Подальший контроль та перевірка
Відповідно до п. 3.1 Інструкції №622 об'єкти дозвільної системи інспекторами дозвільної системи та дільничними інспекторами міліції обстежуються щомісяця. Предметом перевірки є:
- наявність відповідних дозволів на виготовлення вогнепальної зброї, дозволів відкриття та функціонування підприємств та майстерень. Повинні перевірятися не лише строк дії цих документів, але також наявність погодження на укладання трудових договорів на виконання робіт, пов'язаних з виготовленням вогнепальної зброї;
- документація з обліку зброї, порядок видачі, приймання зброї, правильність ведення відповідної службової документації;
- придатність приміщень, в яких розміщені об'єкти дозвільної системи, до зберігання зброї, а саме: міцність дверей, стін, стелі, підлоги, металевих сейфів, шаф, надійність замків, справність охоронної протипожежної сигналізації;
- стан технічного устаткування (складів, баз, сховищ); наявність охорони, постових вишок, блок-постів, сторожових собак, засобів пожежогасіння, зв'язку з найближчими постами охорони і органами внутрішніх справ;
- стан охорони об'єктів, укомплектованість особовим складом, придатність його для охорони об'єктів та знання своїх посадових обов'язків, тривалість збору за сигналом ""Тривога"", порядок зміни і підміни, відповідність розміщення сил дислокації постів, а також планів оборони цих об'єктів в органах внутрішніх справ та проведення навчання з відпрацюванням взаємодії всіх видів нарядів;
- обладнання та технічний стан транспорту, що здійснює перевезення предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система.
- http://www.sipri.org/yearbook/2013/files/SIPRIYB13Summary.pdf
- Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва, ремонту вогнепальної зброї невійськового призначення та боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівлі вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України від 21 березня 2001 р. №53/213;
- http://www.google.com/patents/WO1999005467A1?cl=en
