вул. Олександра Довженка,
буд. 2
, оф. 41, м. Київ, 03057
Україна
+380 (44) 456-08-22

Майновий характер адміністративних позовів про оскарження податкових повідомлень-рішень



Оскарження податкових повідомлень-рішень стало буденною справою більшості суб’єктів господарювання. Аналізуючи практику розгляду такої категорії страв, можна сказати що рішення приймаються, в основному, на користь платників податків. Попри позитивне вирішення справ, суб’єкти господарювання всеодно зазнавали певних негативних фінансових наслідків.

До прийняття ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» отримати співрозмірне відшкодування  витрати на оплату послуг юристів та адвокатів було неможливо. Навряд чи відповідний закон змінить ситуацію на краще. Враховуючи методику, яку було запропоновано, повністю відшкодувати витрати не виявляється можливим.

До прийняття ЗУ «Про судовий збір» позитивною стороною відповідних процесів було те, що розмір витрат на сплату державного мита був незначний, та жодним чином не міг вплинути на фінансове становище підприємства. Після прийняття ЗУ «Про судовий збір» розмір судового збору збільшився у відношення до розміру держаного мита, проте залишався на рівні допустимого.

18 січня 2012 року Вищий адміністративний суд України в своєму листі №165/11/13-12 «Щодо адміністративних позовів майнового характеру» надав пояснення щодо спорів стосовно оскарження податкових повідомлень-рішень. ВАС України вважає, що адміністративні позови майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій (виділення І.Б.) тощо.

В обґрунтування такого розуміння, ВАС України наводить рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» де, на думку суддів, вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

На наше переконання, таке пояснення ВАС України лише частково відповідає дійсності.

У справі «Щокін проти України» оскаржувалося неправомірність нарахування податку на підставі фіксованої податкової ставки, а не нарахування штрафних санкцій.

ВАС України необґрунтовано відносить до майнових вимог вимогу позивача про скасування рішення, якими на особу накладено певні штрафні санкції.

Відповідно до ст. 14.1.265 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства.

Таким чином, штрафна санкція не є збільшенням податкового зобов’язання платника податку, а є мірою відповідальності.

Якщо керуватися логікою (алогічністю) ВАС України, у випадку притягнення особи до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, позови про оскарження постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності також містять майнову вимогу, оскільки у випадку накладання штрафу для особи будуть наставати несприятливі майнові наслідки.

Штрафні санкції можуть наставати не лише в податкових правовідносинах. Санкції у вигляді штрафів застосовуються також при притягненні особи до адміністративної відповідальності інших видів.

В розумінні ВАС України, у випадку оскарження постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, вимоги особи про скасування постанови будуть мати майновий характер.

Спробуємо з’ясувати які вимоги в адміністративному судочинстві можуть мати майновий характер та в чому полягає помилка ВАС України.

Ще Є.В. Васьковським (російський та польський цивіліст та процесуаліст, адвокат та суддя ХІХ-ХХ сторіччя – виділено І.Б. спеціально для суддів ВАС України) зазначав, що сфера цивільного процесу розширюється включенням до компетенції судів деяких публічно-правових вимог майнового характеру між приватними особами та органами державної влади. До таких вимог належать, насамперед, ті, які виникають з відносин, де органи державної влади виступають не в якості носіїв державного суверенітету, а в якості представників скарбниці, як юридичної особи, що виступають у цивільному обороті на правах звичайного приватної особи.1 Таким чином, Є.В. Васьковський констатував появу вимог майнового характеру, але не вимог відповідно до яких особа просить не забирати в неї певні блага, а вимоги повернути такі блага чи компенсувати спричинену шкоду. В розумінні податкових спорів, це можуть бути вимоги платників ПДВ, які мають право на отримання відшкодування, компенсація моральної та майнової шкоди.

В юриспруденції ніколи не виникало суперечностей з приводу того, що вимога майнового характеру полягає в тому, що особа, яка звертається до суду, просить визнати за нею якесь майнове право, присудити річ або стягнути на її користь певну грошову суму.2

Які ж вимоги насправді є майновими в адміністративному процесі. Для відповіді на це питання, судді ВАС України повинні було лише уважно прочитати ч. 2 ст. 21 КАС України де зазначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше, вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, особа не позбавлена права на одержання відшкодування шкоди спричиненої протиправною діяльністю суб’єкта владних повноважень. Відшкодування може стосуватися як майнової шкоди, так і моральної. Як слушно зазначає, ще один відомий вчений-процесуаліст А.М. Ерделєвський: «Вимога про компенсацію моральної шкоди - це вимога майнового характеру, що виникає у зв'язку з порушенням особистих немайнових прав і інших нематеріальних благ, що належать громадянину.»3

Крім того, ст. 60 нового ЗУ «Про державну службу» від 17 листопада 2011 року №4050-VI чітко визначено, що майнова та моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державного службовця під час здійснення ним своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.

З урахуванням вищевикладеного, вважаємо, що роз’яснення Вищого адміністративного суду України надане в листі «Щодо адміністративних позовів майнового характеру» №165/11/13-12 від 18 січня 2012 року є таким, не відповідає ні загальним принципам правової держави, ні законодавству.

Враховуючи те, що шкоду правам наносить не закон, а його праворозуміння та практика застосування, хочеться вірити, що відповідні роз’яснення не будуть братися до уваги суддями.

 

 

___________________________________________________

 

1. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса / Васьковский Е.В. - М.:Зерцало-М, 2003. – С. – 134

2. Гражданский процесс. Общая часть: Учебник / Под общ. ред. Т.Л. Беловой,

И.Н Колядко, И.Г. Юркевича. Минск: Амалфея, 2000. С. – 527.

3. Эрделевский А.М. Компенсация морального вреда в России и за рубежом / Эрделевский А.М. - М.:ФОРУМ—ИНФРА-М, 1997. - 240 ст.


Догори