вул. Олександра Довженка,
буд. 2
, оф. 41, м. Київ, 03057
Україна
+380 (44) 456-08-22

Проблемні аспекти договорів страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою



Починаючи з 1 липня 2012 року набирає чинності ЗУ «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» від 9 лютого 2012 року № 4391-VI. Відповідний Закон покликаний забезпечити спеціальне регулювання відносин виробників сільськогосподарської продукції та страховиків. Окрім позитивних моментів, Закон містить ряд протиріч та недоліків на одному з яких варто зупинитися.

Відповідний Закон неузгоджений із загальними основами договірного права та положеннями Цивільного кодексу України та ЗУ «Про страхування». Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону термін дії договору страхування сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції закінчується в день закінчення строку, на який був укладений договір страхування, або в день загибелі (втрати, вимушеного забою, вимушеного знищення, травматичного пошкодження або захворювання) застрахованих сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції.

Втрата, вимушений забій, вимушене знищення, травматичне пошкодження або захворювання відносяться до страхових випадків.

Цивільний кодекс України та ЗУ «Про страхування» не містить такої підстави для припинення договору страхування як настання страхового випадку. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про страхування» дія договору страхування припиняється та втрачає чинність  за згодою сторін, а також у разі виконання  страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі.

Із  настанням страхового випадку відносини страхувальника та страховика переходять в іншу стадію, коли страховик зобов’язаний виконувати свої обов’язки по виплаті страхового відшкодування.

Крім того, договори страхування сільськогосподарської продукції можуть передбачати в якості об’єкта страхування речі визначені родовими ознаками. В процесі здійснення сільськогосподарської діяльності, продукція буде періодично оновлюватися (виробничий забій, продаж, вирощування нової продукції). За таких умов, доречним є укладання довгострокових договорів страхування.

Отже, ст. 23 Закону фактично обмежує право суб’єктів страхування на визначення строку договору страхування.

Інші негативні наслідки даної норми пов’язані із застосуванням способів забезпечення виконання зобов’язань. Із настанням страхового випадку більшість способі виконання зобов’язань також припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 14 днів з моменту підписання страхового акта. Відповідно до ст. 28 Закону на момент підписання страхового акта, договір страхування вже не діє.

Таким чином, у випадку затримки виплати страхового відшкодування досить складно буде притягнути страховика до юридичної відповідальності у вигляді штрафу чи пені.

Страхувальники повинні детально досліджувати умови договору страхування, який вони планують укладати, та передбачити додаткові умови відповідальності в період, який слідує після закінчення дії договору.


Догори