вул. Олександра Довженка,
буд. 2
, оф. 41, м. Київ, 03057
Україна
+380 (44) 456-08-22

Поняття і правова характеристика акціонерних угод



В статті аналізується законодавство Великобританії, США та Російської Федерації з питань укладення акціонерних угод. Приділено увагу з’ясуванню сутності акціонерних угод та необхідності вдосконалення правового регулювання зазначених угод  в Україні.

В статье анализируется законодательство Великобритании, США и Российской Федерации по вопросам заключения акционерных соглашений. Уделено внимание определению правовой природы акционерных соглашений и необходимости совершенствования правового регулирования таких  соглашений  в  Украине.

The article analyzes the UK legislation, the USA and the Russian Federation legislation on the conclusion of shareholders’ agreements. In the article is paid attention on investigating the legal nature of shareholders’ agreements and the necessity to improve legal regulation of such agreements in Ukraine.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

У сучасній юридичній науці питання акціонерних угод досліджується в працях багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців [1; 2; 3]. Така увага до проблем акціонерних угод зумовлена, насамперед, відсутністю належного законодавчого регулювання даних відносин, особливо в Україні, а також відсутністю усталеної практики регулювання відносин між акціонерами шляхом укладення акціонерних угод.

Метою даного дослідження є з’ясування правової природи акціонерних угод та можливість їх застосування в Україні.

 

Правова природа акціонерної угоди

Акціонерна угода (shareholders agreement) — договір між акціонерами, що визначає порядок управління товариством, вирішення корпоративних конфліктів, порядок і умови голосування сторін, фінансування акціонерного товариства, опціонів акціонерів, розподілу прибутку, відчуження акцій, конкуренції між товариством і акціонерами, вирішення «тупикових ситуацій», а також інші питання, віднесені сторонами до предмета угоди.

В юридичній літературі не існує єдиної думки стосовно правової природи акціонерної угоди. Так, на думку А. Жаворонкова, договір між акціонерами (акціонерна угода) є новим видом цивільно-правового договору [4]. На думку інших вчених, даний договір належить до числа непоіменованих договорів [5]. Також існує думка, що даний договір є самостійним договором [6]. В. А. Гуреєв розглядає акціонерні угоди як специфічний різновид договору про спільну діяльність [7].

Щоправда, більшість науковців зазначає, що все ж акціонерним угодам притаманна зобов’язальна природа, тобто це є звичайний договір між окремими чи усіма акціонерами [8; 9]. На підтримку цієї позиції можна навести кілька наступних аргументів: акціонерні угоди є обов’язковими лише для тих акціонерів, які їх уклали, і не спричинятимуть наслідків для третіх осіб, а також те, що зміни в акціонерні угоди можна вносити за взаємною згодою сторін. Проте світовий досвід укладення акціонерних угод свідчить, що їм притаманні свої особливі риси, про що буде зазначено далі.

В Україні питання укладення акціонерних угод передбачені в Законі України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI. Відповідно до ст. 29 згаданого Закону, статутом товариства може бути передбачена можливість укладення договору між акціонерами, за яким на акціонерів покладаються додаткові обов’язки, у тому числі обов’язок участі у загальних зборах, і передбачається відповідальність за його недотримання. З наведеної норми вбачається доволі поверхове визначення та регулювання відносин, що виникають при укладенні акціонерних угод. Така недосконалість правового регулювання даних відносин та прагнення до кращого розуміння сутності акціонерних угод викликає потребу в аналізі законодавства іноземних країн з цього питання.

- 102 -

 

Правове регулювання акціонерних угод у Великобританії і США

Акціонерні угоди виникли і сформувались у країнах системи загального права: Великобританії, США, Канаді, Австралії і є цілою системою договорів, що відрізняються за предметом, складом сторін, порядком укладення та іншими ознаками. Підставою для їх укладення у Великобританії є норми Закону про компанії зі змінами 2006 р. (Companies Act 2006) [10].

В англійському праві учасниками акціонерних угод, як правило, є засновники компанії, а також стороною може бути і сама компанія. Проте   забороняється в акціонерній угоді обмежувати повноваження компанії, що встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону про компанії обмеження на здійснення директорами компанії своїх повноважень, передбачених її установчими документами, можуть встановлюватися будь-якими угодами між учасниками компанії чи її акціонерами; норма, що регулює надання інформації про майнові права на акції компанії (interest in shares), також зазначає про угоди щодо здійснення будь-яких прав, що випливають із володіння акціями компанії (ст. 793); в положенні, що закріплює зміст щорічного звіту директорів, зазначається про «будь-які угоди між власниками цінних паперів, які відомі компанії і можуть потягнути за собою накладення обмежень на передачу цінних паперів чи на право голосу» (ст. 992).

Незважаючи на те, що в англійському праві акціонерні угоди є доволі гнучким інструментом, тобто закон дає майже повну свободу акціонерам визначати, які питання діяльності і управління компанії будуть предметом такої угоди, в законодавстві все ж встановлені певні обмеження, як-то заборона включати в акціонерну угоду положення, що суперечать закону і публічному порядку. Крім того, в нормах закону можна зустріти, наприклад, таке обмеження: якщо акціонер одночасно обіймає посаду директора компанії, то не допускається введення акціонерною угодою таких обмежень його дій, що призведуть до порушень його обов’язку діяти добросовісно в інтересах компанії.

За загальним правилом, акціонерні угоди є конфіденційними, тобто не реєструються. Проте закон містить вимогу про реєстрацію акціонерних угод в Companies House (реєстр компаній на території Великобританії) в тому випадку, якщо а) положення такої угоди розходяться з положеннями установчих документів компанії і по суті вносять зміни в даний документ (в такому випадку акціонерна угода має переваги над установчим документом); б) стосуються питань, для прийняття рішення щодо яких законом вимагається спеціальна резолюція (наприклад про незастосування умови про обов’язкову попередню пропозицію акцій до викупу решті учасникам-акціонерам) [11].

Щодо форми акціонерної угоди, то слід зазначити, що англійське законодавство не містить норм про обов’язковість письмової форми такої угоди, проте на практиці вона укладається в простій письмовій формі, або в формі «deed» (скріплення печатками компаній—учасниць угоди, а також підписами осіб, уповноваженими відповідними установчими документами).

Загалом можна зазначити, що характерною особливістю акціонерних угод в англійському праві є їх гнучкість, оскільки законодавець надає право сторонам передбачити в ній будь-які питання, які не суперечать закону. Акціонерна угода не може бути змінена без згоди всіх учасників такої угоди. Сторонами угоди можуть бути як акціонери компанії, так і сама компанія. Проте, як свідчить практика, сама компанія рідко виступає стороною в угоді, щоб уникнути суперечностей з законодавчими нормами Англії, в силу яких будь-які умови угоди, що змінюють правове становище компанії, є недійсними [12].

Основним законом, що регулює питання акціонерних угод в США, є Модельний закон «Про підприємницьку корпорацію» (Model business corporation act) [13]. Згідно з § 7.32 згаданого закону, угода між акціонерами є дійсною для акціонерів та корпорації навіть за умови, якщо вона суперечить одному чи кільком положенням цього Закону, що: 1) усуває раду директорів або обмежує правомочність ради; 2) дозволяє або здійснює дистрибуцію пропорційно чи непропорційно до власності на акції відповідно до встановлених у ст. 6.40 обмежень; 3) визначає, хто буде директорами або посадовими особами корпорації, термін їхньої праці, спосіб, в який вони мають бути обрані чи звільнені; 4) визначає процедуру голосування та розподіл повноважень при голосуванні як окремо власниками акцій, так і поміж ними або всередині цих груп; 5) визначає умови будь-якої угоди про передачу або використання майна або про надання послуг між корпорацією, з одного боку, та

- 103 -

акціонером, директором, посадовою особою, працівником корпорації, з іншого, або між ними; 6) передає одному чи декільком власникам акцій або іншим особам всі або частину повноважень для здійснення корпоративних прав або для керівництва бізнесовою діяльністю та справами корпорації, включаючи й розв’язання будь-яких питань, з яких директори і власники акцій не дійшли згоди; 7) передбачає ліквідацію корпорації на вимогу одного чи декількох власників акцій або через якусь особливу подію, чи непередбачені обставини; 8) встановлює інший спосіб здійснення прав корпорації, керівництва комерційною діяльністю і справами корпорації, налагодження стосунків між власниками акцій, директорами і корпорацією або між будь-ким із них і не суперечить правовим нормам.

До того ж, передбачений строк дії  такої угоди: є чинною протягом 10 років, якщо в угоді не передбачено інше. Поправки до угоди можуть бути внесені за умови одностайної згоди всіх осіб, що є акціонерами, якщо в угоді не передбачено інше.

Така угода має бути укладена шляхом схвалення всіма особами, які були власниками акцій на час її укладення, з відповідною фіксацією у статуті чи внутрішньому регламенті корпорації або у формі письмової угоди, яка підписується всіма особами, які були власниками акцій на час її укладення, і має бути доведена до відома корпорації.

Таким чином, в американському праві акціонерні угоди характеризуються шляхом їх порівняння з установчими документами компанії: під час укладення акціонерних угод дозволяється відступлення від вимог законодавства та статуту, але в певних межах. Ще однією відмінною рисою акціонерних угод у США є обов’язок поінформувати наявних та потенційних акціонерів про таку угоду.

 

Досвід Російської Федерації

У Російській Федерації норми про акціонерні угоди закріплені в ст. 32.1 Федерального Закону «Про акціонерні товариства» від 26.12.1995 р. № 208-ФЗ [14]. Згідно з цим законом, акціонерна угода визначається як договір, укладений між акціонерами, що визначає узгоджений порядок здійснення ними прав, засвідчених акціями, та/або особливості здійснення прав на акції.

Предметом акціонерної угоди є зобов’язання її сторін здійснювати певним чином вказані права та/або утримуватися від їх здійснення.

При цьому слід зазначити, що згідно з зазначеним законом змістом угоди можуть бути наступні зобов’язання сторін:

  1. голосувати певним чином на загальних зборах акціонерів;
  2. узгоджувати варіант голосування з іншими акціонерами;
  3. набувати або відчужувати акції за заздалегідь визначеною ціною та/ або у разі настання певних зобов’язань;
  4. утримуватися від відчуження акцій до настання певних обставин;
  5. здійснювати узгоджено інші дії, що пов’язані з управлінням товариством, з діяльністю, реорганізацією і ліквідацією товариства.

 

Не можуть бути предметом акціонерної угоди зобов’язання її сторони голосувати відповідно до вказівок органів управління товариства, щодо акцій якого укладено таку угоду.

Акціонерна угода укладається в письмовій формі шляхом складання одного документа, підписаного сторонами. Така угода може бути укладена стосовно всіх акцій, що належать її сторонам.

Акціонерна угода є обов’язковою тільки для її сторін. Таким чином, порушення одним з учасників умов акціонерної угоди не створить наслідків для акціонерного товариства (не можна визнати недійсним рішення загальних зборів акціонерів, що прийняте з порушенням встановленого акціонерною угодою порядку голосування). Проте договір, укладений стороною акціонерної угоди з порушенням акціонерної угоди, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої сторони акціонерної угоди тільки у випадках, якщо буде доведено, що контрагент за договором знав або повинен був знати про обмеження, що передбачені акціонерною угодою.

В акціонерній угоді можуть бути передбачені способи забезпечення виконання зобов’язань та відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань При цьому серед низки можливих способів захисту прав учасників акціонерних угод зазначаються: відшкодування завданих порушенням договірних зобов’язань збитків, стягнення неустойки (штрафу, пені), виплата компенсації (твердої грошової суми чи суми, розмір якої визначається відповідно до порядку, встановленого зазначеною угодою) або застосування інших заходів

- 104 -

відповідальності у зв’язку з порушенням акціонерної угоди.

Особливо важливим питанням під час укладення акціонерних угод є питання публічності. Згідно з російським законодавством, акціонерні угоди носять, як правило, конфіденційний характер, проте закон містить норму, за якою особа, яка набула відповідно до такої угоди право визначати порядок голосування на загальних зборах акціонерів за акціями товариства, випуск емісійних цінних паперів якого супроводжувався реєстрацією їх проспекту, зобов’язана повідомити товариство про таке набуття у випадку, якщо в результаті цього особа самостійно або спільно зі своїми афілійованими особами  прямо або опосередковано отримує можливість розпоряджатися більш ніж 5, 10, 15, 20, 25,30, 50 чи 75 відсотками голосів щодо розміщених простих акцій товариства.

 

Висновки і пропозиції

Таким чином, на основі аналізу законодавства та юридичної літератури з питань укладення акціонерних угод, можна визначити наступні їх особливості:

  • специфічний суб’єктний склад: сторонами акціонерної угоди можуть;
  • бути лише акціонери, проте за законодавством деяких країн стороною може виступати і сама компанія;
  • особливий предмет акціонерної угоди, що випливає з корпоративних
  • прав, якими наділені акціонери відповідним законодавством;
  • конфіденційність акціонерної угоди з певними винятками;
  • особливий порядок внесення змін до акціонерної угоди.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що за відповідного законодавчого регулювання і відсутності критичного ставлення до таких угод вищих судових інстанцій (див. п. 6.4 рекомендацій ВГСУ від 28.12.2007 р.  № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»; п. 9 постанови ВСУ від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів») акціонерні угоди можуть стати ефективним і гнучким інструментом реалізації прав акціонерів, що дозволять у повному обсязі реалізувати інтереси акціонерів у сфері управління товариством.

Погоджуючись з раніше висловленою в юридичній літературі позицією науковців щодо внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» з питань акціонерних угод [15; 16], вважаємо за доцільне закріпити, насамперед у ст. 2 зазначеного Закону, визначення акціонерної угоди як договору між акціонерами товариства (або майбутніми акціонерами), за яким вони набувають додаткових обов’язків поряд з тими, що закріплені законом та статутом стосовно питань спільної реалізації ними прав на управління товариством.

Слід доповнити Закон України «Про акціонерні товариства» ст. 291, в якій і передбачити основні положення акціонерних угод. Зокрема, закріпити в законі перелік питань, що можуть бути предметом акціонерної угоди, і як справедливо зазначає О. М. Вінник [17], такий перелік має носити відкритий характер. Зокрема акціонерною угодою можуть бути врегульовані питання формування органів управління товариства, в тому числі питання порядку голосування на загальних зборах; розподіл прибутку; механізм вирішення питань, стосовно яких сторони акціонерної угоди не можуть дійти згоди, так звані «тупикові ситуації»; купівля та/або продаж акцій, розміщення акцій та інші питання.

Передбачити суб’єктний склад такої угоди: сторонами акціонерної угоди можуть виступати всі або частина акціонерів, а в певних випадках і саме товариство; порядок укладення акціонерних угод, внесення змін та припинення акціонерних угод, а також питання обов’язковості акціонерних угод для майбутніх власників акцій.

Також  передбачити вимоги до форми такої угоди — повна письмова, відповідальність за невиконання умов акціонерної угоди і можливість судового захисту інтересів сторін договору в разі невиконання учасником договірних відносин зобов’язань за такою угодою. Важливим питанням, яке потрібно врахувати в процесі легалізації акціонерних угод в українське законодавство, є визначення тих положень чи домовленостей, які нею не можуть передбачатися, наприклад положень, які порушують вимоги законодавства, обов’язку передати іншим акціонерам дивіденди, вимога одного чи декількох акціонерів про ліквідацію товариства тощо.

Належне правове регулювання відносин, що виникають під час укладення акціонерних угод, забезпечить ефективне корпоративне управління діяльністю акціонерних товариств, захист інтересів акціонерів та товариства загалом.

- 105 -

 

Використана література:

  1. Вінник О. Акціонерні угоди / О. Вінник // Юридична Україна. 2010. — № 5. — С. 20—26.
  2. Куделин А. Акционерное соглашение по российскому праву / А.Куделин // Корпоративный юрист. — 2009. — № 10. — С. 23—29.
  3. Gilles Chemla, Michel A. Habib, and Alexander Ljungqvist. An Analysis of Shareholder Agreements. UBC, CNRS, and CEPR, University of Zurich and CEPR, and NYU Stern School and CEPR. July 9, 2004. — 35 p.
  4. Жаворонков А. Договор между акционерами / А. Жаворонков // Корпоративный юрист. — 2005. — № 2. — 22 с.
  5. Сергеев А. П. Юридическая природа и использование акционерных соглашений по российскому праву / А. П. Сергеев // Корпоративный юрист. — 2007. — № 10. — 7 с.
  6. Остапец И. Соглашения акционеров в практике совместных предприятий с российским участием / И. Остапец, А. Коновалов // Слияния и поглощения. — 2006. — № 1—2. — С. 50—54.
  7. Гуреев В. А. Проблемы защиты прав и интересов акционеров в Российской Федерации / В. А. Гуреев. — М. : Волтерс Клувер, 2007. — 112 с.
  8. Спасибо-Фатєєва І. Акціонерні угоди / І. Спасибо-Фатєєва // Право України. — 2009. — № 12. — 186 с.
  9. Макарова О. А. Корпоративное право : курс лекций / О. А. Макарова. — М. : Волтерс Клувер, 2010. — 165 с.
  10. Закон про компанії 2006 р. [Електронний ресурс] / Companies Act 2006. — Режим доступу : http://www.legislation.gov.uk/ukpga/2006/46/contents.
  11. Овчарова А. Правовое регулирование и практические аспекты заключения и исполнения соглашений акционеров по российскому и английскому праву: сравнительный анализ [Електронний ресурс] / А. Овчарова, К. Шостранд. — Режим доступу : http://www.vegaslex.ru/text/44237.
  12. Рублев В. В. Понятие и правовая характеристика акціонерного соглашения как гражданско-правового договора, регулируемого гражданским законодательством Российской Федерации / В. В. Рублев // Адвокат. — 2010. — № 10. — С. 21—32.
  13. Модельний закон США «Про підприємницьку корпорацію» [Електронний ресурс] / Model business corporation act annotated : official text with official comments and statutory cross-references, Revised through 2005 adopted by the Committee on Corporate Laws of the Section of Business Law, with the support of the American Bar Association / Section of Business Law. — Режим доступу : http: // www.abanet.org/buslaw/committees.
  14. Федеральный закон «Об акционерных обществах» от 26.12.1995 г. № 208-ФЗ [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.consultant.ru/popular/stockcomp/.
  15. Вінник О. Зазнач. праця. — С. 24—25. 16.
  16. Жабський В. І. Акціонерні угоди як спосіб врегулювання корпоративних відносин / В. І. Жабський // Економіка та право. — 2010. — № 3. — 79 с.
  17. Вінник О. Зазнач. праця. — 25 с.

Догори