ул. Александра Довженка,
дом 2
, оф. 41, г. Киев, 03057
Украина
+380 (44) 456-08-22

Товарно-транспортная накладная и требования налоговой к ее оформлению



Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.3. ст.. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У зв’язку з цим розглянемо правове регулювання оформлення товарно-транспортної накладної ретроспективно. Можна виділити два основні етапи (в залежності від чинних в періоді нормативно-правових актів):

  1. з 10 грудня 2013 року до 14 січня 2014 року (ТТН не є обов’язковою);
  2. після 14 січня 2014 року (ТТН є обов’язковою).

І. До 10 грудня 2013 року

Слід зазначити, що позиція ДПС завжди полягала у тому, що оформлення ТТН є обов’язковим. Позиція фіскального органу будувалась на наступному.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1. Правил, чинних до у редакції до 05.12.2013 року, основними документами на перевезення вантажів були товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Також в цей період був чинним Наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Відповідно до п. 2 цього Наказу обов'язковим було застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Обов’язкова наявність ТТН встановлювалась також Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою КМУ №207 від 25.09.2009 р. у випадку, якщо водій вантажовідправника здійснював вантажні перевезення на договірних умовах.

Існували також численні роз’яснення, як ДПС, так і Мінтрансу, зокрема лист від 10.08.2010 р. №3845-01/09/19-10, згідно якого не допускається заміна ТТН будь-яким іншим документом.

Однак така позиція органів податкової служби легко спростовувалась наступним. Наказ №488/364, яким була встановлена форма ТТН, не був зареєстрованим в Міністерстві юстиції України. Згідно п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ № 731 від 28.12.1992 р. державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Таким чином, підприємства, які не відносяться до сфери управління органу, що видав даний Наказ, а саме Мінтрансу та Мінстату (їх правонаступникам), не зобов’язані виконувати його вимоги. По даному питанню існувала позитивна для платників податків судова практика.

Підприємства, які не відносились до 10 грудня 2013 року до сфери управління Мінтрансу та Мінстату (їх правонаступників) могли використовувати для визнання витрат будь-які інші документи, зокрема акти виконаних робіт, що містили обов’язкові реквізити первинного відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

ІІ. З 10 грудня 2013 року до 14 січня 2014 року

05 грудня 2013 року в Правила №363 Наказом Міністерства інфраструктури України №983 внесені зміни, які передбачала виключення подорожнього листа з переліку документів, які обов’язково оформлялись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом. Тому основним документом при перевезенні вантажів стала ТТН.

Однак, 10 грудня 2013 року прийнятий Наказ Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1005/1454 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346», яким були встановлені форми ТТН та подорожнього листа.

Таким чином, протягом 10 грудня 2013 року – 13 січня 2014 року встановленої форми ТТН не існувало, хоча нормативно-правові акти (Правила №363 та Перелік №207) містили вимогу про обов’язковість її складання.

ІІІ. З 14 січня 2014 року

Колізійні ситуація щодо ТТН вирішилась 14 січня 2014 року. Наказом №983 від 05.12.2013 року затверджено нову форму ТТН, додаток №7 до Правил №363.

Відповідно до п. 11.1. змінених Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Варто також відзначити, що в Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажів №207, закріплена необхідність наявності ТТН лише для водіїв або фізичних-осіб підприємців при виконання вантажних перевезень на договірних умовах. При здійсненні перевезення власним транспортом наявність ТТН не є обов’язковою.

Таким чином, починаючи з 14 січня 2014 року оформлення ТТН на здійснення будь-якого перевезення вантажу з використанням сторонньої організації на умовах договору транспортування (перевезення) є обов’язковим для всіх підприємства, а не лише тих, які входять до сфери управління Мінтрансу та Мінстату, оскільки законодавство містить вимогу щодо її обов’язкового оформлення та типова форма ТТН є затвердженої у встановленому законом порядку.

Більшість змін, внесених до форми, спрямовані на певне скорочення, спрощення форми. Порядок заповнення форми суттєво не змінився та визначається п.11.3-11.9 Правил №363.

Зокрема, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. ТТН заповнюється на кожну поїздку автомобіля та на кожного вантажоотримувача.


Вверх