Законом України №3125-IXвід 28.06.2023 внесено зміни до п. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зміни стосуються осіб, якіздійснюють догляд за повнолітніми особами з інвалідністю або ж на осіб, якідоглядають за дитиною з інвалідністю і неє її батьками (в т.ч. прийомними, батьками-вихователями).
Закон жодним чином не змінює умови, які визначені п.5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказаноюнормою передбачено, що не підлягаютьпризову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники,прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю вікомдо 18 років.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 ЗаконуУкраїни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що непідлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані(1) опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; (2) особи,зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; (3) особи, зайнятіпостійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за (4) особою, яка зависновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативноїкомісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можутьздійснювати такий догляд.
28 червня 2023 р. вказананорма була доповнена текстом умовою, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб,зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати.
Відтак, абстрактна умова «відсутність осіб, які можутьздійснювати догляд» змінено на дві конкретні умови: (1) працездатність доглядача,(2) наявність обов’язку визначеного законом. Відповідний закон було ухвалено без системного розуміння законодавстваУкраїни (або ж навпаки), оскільки законом передбачено доволі велике коло осіб,які зобов’язані піклуватися про інших осіб, в т.ч. і про осіб з інвалідністю.
Для надання військовозобов’язаномуправа на звільнення від призову потрібно виключити наявність усіх осіб, які зобов’язаніутримувати особу з інвалідністю.
Наявність обов’язкувизначеного законом
Обов’язок щодо утримання передбачено Сімейним кодексомУкраїни. Такий обов’язок покладається на наступних осіб:
- батькизобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, якіпотребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогунадавати (ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України);
- повнолітнідочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребуютьматеріальної допомоги (ч. 1 ст. 202Сімейного кодексу України). Якщомати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені,обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони булипозбавлені батьківських прав, не виникає.
- баба та дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніхвнуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважнихпричин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надаватиматеріальну допомогу (ч. 1 ст. 265 Сімейного кодексу України);
- повнолітнівнуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда,прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немаєчоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин неможуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнукиможуть надавати матеріальну допомогу. (ч. 1 ст. 266Сімейного кодексу України);
- повнолітнібрати, сестри зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх братів тасестер, які потребують матеріальної допомоги і якщо вони не мають батьків,чоловіка, дружини або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належногоутримання, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальнудопомогу (ч. 1 ст. 267 Сімейного кодексу України);
- мачуха,вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, якіз ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніхбратів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належногоутримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1ст. 268 Сімейного кодексу України);
- особи, усім'ї яких виховувалася дитина, зобов'язані надавати їй матеріальну допомогу,якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів та сестер, за умови,що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 269Сімейного кодексу України);
- повнолітніпадчерка, пасинок зобов'язані утримувати непрацездатних мачуху, вітчима, якщовони потребують матеріальної допомоги і якщо вони надавали падчерці, пасинковісистематичну матеріальну допомогу не менш як п'ять років, за умови, щопадчерка, пасинок можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 270 Сімейногокодексу України);
- якщоособа до досягнення повноліття проживала з родичами або іншими особами однієюсім'єю, вона зобов'язана утримувати непрацездатних родичів та інших осіб, зякими проживала не менш як п'ять років, за умови, що ця особа може надаватиматеріальну допомогу (ч. 1 ст. 271Сімейного кодексу України).
Працездатність доглядача
Якщо є наявні особи, які зобов’язаніутримувати особу з інвалідністю,потрібно також встановити чи є такі особи працездатними.
Відповідно до ЗаконуУкраїни «Про прожитковий мінімум» до працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійноговіку.
Закону України «Промобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначає, яким чином має відбуватисявстановлення (пошук) осіб, які окрім військовозобов’язаного зобов’язаніутримувати особу з інвалідністю. Вірогідніше за все, територіальні центрикомплектування не будуть це робити.
